Вистава КРИТИЧНІ ДНІ
КРИТИЧНІ ДНІ
(за мотивами оповідання Дж.Д.Селінджера «Uncle Wiggily in Connecticut»)
Режисер – С.Олешко
Художники-постановники – Влад Юрашко,
Віка Юрашко, Тамара Лєвшина
Хореограф – Олександр Кравченко
Композитор – Міколай Тшаска
Слайд-шоу:
Оператори – Влад Юрашко, Віка Юрашко,
Олексій Радинський, Стас Стрілець
Монтаж – Олександра Панченко, Юрій Бабикін
«Критичні дні» – це новий образ жінки, інтимний світ якої можна обговорювати. Раніше не прийнято було говорити вголос про місячні, волосся на ногах і під пахвами, про те, що жінка користується антиперспірантами та щоденними прокладками. Тепер сучасний світ перенаповнений «жіночими» речами, тобто світова промисловість виробляє у величезних кількостях продукцію нібито для жінок: косметика, одяг, прокладки... Однак, завалюючи жінку цим мотлохом, ніхто не хоче чути її голосу. Цей ззовні комфортабельний, заповнений прокладками й тампонами сучасний світ насправді зовсім не є затишним і комфортним, принаймні для перебування у ньому жіночих створінь, якщо крім використання прокладок вони ще на щось розраховують, наприклад, на любов чи на відсутність війни...
Прем’єра вистави «Критичні дні» відбулась у грудні 2003 року в Харкові. «Так жорстоко судити жінок можуть тільки жінки», писали у харківській пресі. Харківські театральні критики гостро засудили виставу, називаючи її брутальною, жорстокою, песимістичною. Зустріч харківських критиків з групою польських менеджерів театру, режисерів та журналістів переросла у розлогу дискусію: поляки, на противагу харків’янам, стверджували, що вистава цілком вкладається в тенденції розвитку сучасного європейського театру.
Через рік «скандальна» історія вистави «Критичні дні» продовжилася під час гастролей театру Україною. В Івано-Франківську зривали афіші вистав, а у Львові прем’єра закінчилася скандалом локального масштабу – керівництво театру вирішило, що вистава – це суцільне "паскудство" й ображає сцену театру ім. М.Заньковецької.
На наш погляд, на прикладі звичайної жіночої історії досліджується феномен «очерствіння» людських істот, що зазнали втрат, але не можуть бути щасливими в світі, в якому категорично відсутня любов. Ця жінка (як і багато інших) шукає причини виникнення власної внутрішньої порожнечі, хоче зрозуміти – як же вона дійшла до цього, що ж сталося з нею і з цілим світом? Власне цим питанням і завершується вистава: «Я ж була доброю дівчиною, – благально спитала вона, – правда ж, доброю?»
Вистава мала продовження у двох цілком незалежних проектах – візуальному проекті «Критичні дні» (фото, слайд-шоу, відео), який презентували публіці двічі у Харкові, а також у Києві та Єревані; і виданому компанією «Atlantic Records» компакт-диску разом із саундтреком до вистави.
Проект реалізовано за підтримки: Генерального консула Республіки Польща в Харкові, Польського інституту в Києві, Польської Урядової Фундації "Now How", Українського жіночого фонду, компанії «Новий стиль, юридичної фірми «Альтаїр».
